Щойно я подорослішав, то почав працювати чорноробом у своєму рідному місті. Я працював багато годин, але моя зарnлата все одно була мізерною. Майже весь мій заробіток йшов на квартnлату, а на їжу залишалося зовсім небагато. Коли мої колеги почали їхати на заробітки за кордон, я вирішив приєднатися до них і поїхав до Чехії, щоб працювати на заводі.
Саме там я зустрів Берту – чудову жінку, яка вчила мене мови та показувала мені своє місто. Ми почали зустрічатися і невдовзі зрозуміли, що хочемо одружитися. Коли ми поїхали на мою батьківщину, щоб зустрітися з моїми родичами, ті повелися дуже бридко , кажучи про мене всякі гидоті, і що я вважаю наших жінок найкрасивішими і ніколи не одружуюся з іноземкою. Берта була скривджена, і ми посварилися через це. Її сім’я також ображала мене, називаючи жебраком, який хоче жити за рахунок Берти.
Ми не розмовляли тиждень, але я вирішив спробувати ще раз, бо Берта мені дуже подобалася. Але в результаті вона сама припинила від носини, пославшись на культурні відмінності та несхвалення її сім’ї. Я вирішив, що моє майбутнє не повин но залежати від одруження, і зосередився на наполегливій роботі. Через шість років я накопичив достатньо грошей, щоб куnити квартиру, і зустрів у Чехії дівчину з нашої країни. Ми одружилися і повернулися на батьківщину – жити тим життям, про яке ми обидва мріяли.
