У мене є тітка Ірина, сестра моєї мами, і вона з тих, хто любить будувати з себе потерпілу.
Мого батька не стало, тож нам з мамою довелося нелегко. На жаль, родичі мами не дуже підтримали нас, і вся допомога дісталася тітці, яка жила з чоловіком і дітьми у батьків.
Вони були ближчі, і ті допомогли їй.
Моя тітка завжди скаржилася на своє життя, і всім було її шкода. Моя мати, з іншого боку, не вміла скаржитися, тому те, що вона вдова з дитиною, не здавалося її батькам такою проблемою.
Щоб трохи допомогти мамі, я почала працювати після школи.
Я ніколи не бувала в будинку бабусі по материнській лінії після дев’ятого класу, та й вони теж не цікавилися моїм життям.
Моя бабуся захvоріла, і тітка передала турботу про неї моїй матері. Тітка багато років допомагала своїм батькам, тож, за її словами, настав час мамі взяти на себе її обов’язки.
Моя бабуся поm ерла через рік, і виявилося, що тітка переконала її передати їй все своє майно. Це був один із найсильніших ударів для моєї матері.
Через роки моєї мами не стало, а я вийшла заміж. У нас із чоловіком дві квартири, і ми живемо в одній з них.
Нещодавно зі мною зв’язалася тітка і запитала, чи можу я дозволити її дочці, моїй двоюрідній сестрі, жити в моїй порожній квартирі . Я відразу ж відмовився, тому що не хочу мати нічого спільного ні з тіткою, ні з її сім’єю.
Мені нецікаво їх знати з огляду на те, як вони поводилися з моєю бабусею та матір’ю.
Краще не мати родичів, аніж мати таких жахlивих.
