Галина по мерла раптово, залишивши свого чоловіка Валентина та їхню доньку Любочку одних. Новина швидко поширилася селом, і незабаром літні жінки прийшли вис ловити свої спів чуття і допомогти помити, переодягнути і оплакати. Любочка все ще була здивована і не могла усвідомити втрату своєї матері, тоді як Валентин розгублено ходив по кімнаті, намагаючись змиритися з тим фактом, що його дружини більше немає. Коли сусідка, Зойка, спитала Валентина про майбутнє Любочки, він відповів, що сам виростить її та виведе у люди.
Валентин дійсно виявив себе здібним і люблячим батьком, взявши на себе всі домашні справи і подбавши про те, щоб Любочка процвітала в школі. Проте Любочка зіткнулася з викликами з боку деяких своїх вчителів, які були суворими та несправедливими щодо неї. Незважаючи на відмінні результати з усіх предметів, вона отримувала низькі оцінки та скарги. Якось завуч забрала її з класу і відправила на процедури до клініки, викликавши переполох серед однокласників.
Зрештою, все налагодилося. Але на Любочку чекав новий удар, коли вона дізналася, що її покійна мати раніше була заміжня, і що у неї був зведений брат. Її батько вдруге одружився з медсестрою на ім’я Ольга, і в них наро дилося двоє дітей, Борис та Галинка, які принесли радість і до Любиного життя. Минули роки, Любочка стала лікарем, вийшла заміж, і в неї з’явилися свої діти.
Коли одного разу батько приїхав відвідати її та онуків, вона ще не знала, що це буде останній раз, коли вона розмовляє з ним. Він раптово по мер, залишивши Любочку сиротою, незважаючи на те, що вона мала велику родину. Любочка плакала і дякувала батькові за все, ро зуміючи, що все її життя – у ньому та її рідних дітях. Незважаючи на плітки та домисли, які оточували її сім’ю, вона знала, що кохання її батька – це все, що мало зна чення.
