— А ти чому така хитра? Своїх дітей знову нишком до мами відвезла на все літо. Май совість! – Сестра навіть не привіталася, а з порога почала пред’являти претензії. Якщо чесно, мама сама не хоче брати до себе в село дітей сестри. Марина їх привозить на повне мамине забезпечення, в рваному одязі, у маленькому взутті. Причому змінний одяг вона дітям не передає. Буде тепло того дня, як вона зібралася їх відвозити, будуть у дітей тільки майка та шорти. А раптом холодно? «Нічого, куnиш, адже онуки твої рідні» — заявляла сестра мами. А пенсія у мами маленька — нема зайвих грошей на одяг онукам. У мене з нашою мамою домовленість, я даю їй гроші. На продукти, фрукти дітям, на одяг, чи мало що, виростуть із чогось. Нахабство сестри я засуджую: мама і так велику частину свого життя в нас, своїх дітей, вкладала кошти. А зараз вона хоче трохи пожити собі. Зібрати собі на мрію – машину. Невже, виховавши двох дочок , мама має ще й онуків має забезпечувати?
Нехай навіть кілька місяців на рік? — Мене Дімка на море покликав. І куди я зараз своїх подіну? – продовжувала розорятися сестра. — Із собою візьми. – Знизала плечима я. — Я хотіла, але Дімка проти. Каже, не для того весь рік працював, щоб чужих дітей морями возити. — А я хіба вин на, що в мене діти і я їх одна піднімаю? Якщо об’єктивно — то так, винна. Був у сестри чоловік , батько племінників. На ньому був і будинок і забезпечення сімейства. А сестра тільки з подружками гуляла та гроші чоловіка прогулювала у барах. Він із молодшим навіть у ліkарні сам лежав. Сестра відмовилася їхати — там, бачте, курити не можна. Два роки тому зібрав речі дружини та виставив за двері. Сестра забрала дітей і мешкає тепер сама, жебракує у всіх і працювати не вміє. Діму, нового хлопця сестри, я, м’яко кажучи, недолюблюю: слизький, дітей сестри шпигує, неприємний тип. Сестра почала вмовляти: — Може, ти посидиш? Все одно вдома стирчиш цілими днями. — Я працюю!
А на просто так сиджу. – Заперечила я. — Вдома стирчати — хіба робота? — Тобі звідки знати, як виглядає робота? Ти і дня у своєму житті не пропрацювала! — Все, вибач, але розмова закінчена, мені ніколи. Я наполегливо почала проводжати сестру. За годину пролунав дзвінок телефону. Я подивилася на екран телефону номер невідомий. Вирішила відповісти – раптом новий замовник? Я помилилася – своїм дзвінком мене «ощасливив» Діма. — Чуєш, курка! Дітей забирай, по-хорошому! Прямо зараз руки в ноги та в село! Бо сам приїду, привезу. І не факт, що довезу цілими та здо ровими! Від тону та виразів я очманіла і відразу відключилася . Буду я ще з хамами всякими розмовляти, образи та погрози вислуховувати. Але мамі вирішила зателефонувати про всяк випадок, щоб моїх дітей ні з ким нікуди не відпускала. Сестра зателефонувала мені за два дні. Ридаючи у слухавку, вона повідомила мені, що Діма поїхав на море з якоюсь малознайомою дівчиною. – Все через тебе! Ти мені життя зруйнувала! Як я зараз житиму, без мужика в домі? Хто нас годуватиме? Як на мене — краще за однією, ніж з таким, як Діма. Я б на місці сестри, взагалі дякую сказала за те, що від подібного залицяльника позбавили.
