Настя тільки закінчила купати свою дитину і поклала її спати, коли чоловік почав тихо бурчати, дивлячись на монітор. Очевидно, щось було не так. Настя зітхнула про себе: “Він знову сидітиме до півночі”, – і пішла на кухню. Але на півдорозі вона повернулася, коли телефон на тумбочці раптом завібрував. Вона на мить завагалася, перш ніж відповісти на дзвінок. Це була її мати з іншого кінця міста, яка, схоже, знову nлакала. Після недовгої розмови Настя пообіцяла зазирнути днями і нарешті дісталася кухні.
Вона налила собі великий кухоль чаю, і чоловік пожвавішав, почувши звук шоколадної обгортки. -Що, вирішила підсолодити післясмак від розмови? -Ну, чому вона не може дати мені спокій? Скільки ще вона псуватиме мені життя? -Що вдієш, це мама, все гаразд, ми поїдемо до неї в суботу. Чого вона хотіла? -Щоб ми відвезти її до Павлика. Настя майже не пам’ятала Павлика, старшого брата, якому було 6 років, коли він пішов із життя. З того часу життя сім’ї кардинально змінилося. Що б Настя не робила, все піддавалося критиці: мати постійно наводила свого Павлика як приклад. Настя не злюбила Павлика за те, що він забрав у неї материнське kохання.
Іноді вона казала матері, що Павлик виріс би негідником і що Бог вчинив правильно, забравши його. А потім уночі вона nлакала у подушку і просила у брата вибачення. Але Настя вибачалася у свого брата, а не у Павлика. Подорослішавши, Настя перестала реагувати на слова матері. Після закінчення школи вона не стала надходити на очне відділення, а обрала заочне, влаштувалася на роботу і переїхала з дому своєї матері на орендовану квартиру. І лише тоді вона повною мірою усвідомила, наскільки тяжкою була ситуація з мамою. Та постійно дзвонила їй, дорікаючи, що вона забула про неї, кинула її напризволяще, а Павлик би так не зробив… Вона давно змирилася з тим, що для її матері Павлик був живішим за всіх живих, і тільки він був сенсом її життя. Тим не менш, Настя була вдячна своїй матері за те, що вона на своєму негативному прикладі навчила її, як важливо дарувати любов і тепло своїм близьким, яких ще не пізно обійняти та подякувати за присутність у житті.
