Ганна з юності була активною та владною жінкою. Ще в школі вона була старостою класу, і жоден захід не обходився без неї. На зборах її маму хвалили за чудову освіту доньки. Після закінчення інституту Ганна відразу ж влаштувалася на роботу у своєму маленькому містечку. Вона не була кар’єристкою і не гналася за посадами, але творча діяльність, яку вона розпочала на роботі, сподобалася як колегам, так і начальству. Якось колега Ганни Марія помітила, що новий співробітник уважно дивиться на неї протягом усього дня.
Ганна не звертала на це особливої уваги, але протягом наступних кількох днів вона сама помітила, як співробітник всіляко намагався сісти ближче до столу до неї і Марії, особливо під час обіду. Нарешті вона вирішила зробити крок уперед і запросила його на побачення. Роман Ганни та Сергія розвивався стрімко, і незабаром після близького знайомства вони одружилися. У них одна за одною наро дилися дві гарні дівчинки, але Ганна залишалася активною навіть з дітьми. Вона постійно подорожувала, відвідувала різні заходи, влаштовувала пікніки та походи, тільки тепер із дітьми. Після виходу Сергія та Ганни на пенсію у них з’явилося більше вільного часу, який вони витрачали на турботу про своїх онуків.
Але все змінилося, коли Сергій захворів та nомер. Ганна була спустошена, і їй було важко впоратися з відходом на той світ свого чоловіка. Вона перестала дбати про свою квартиру і про саму себе, і дочкам довелося доnомагати їй навіть із прибиранням. Якось Марі я прийшла відвідати свою подругу і була вражена, побачивши, як сильно вона nостаріла. У квартирі панував безлад, а на nолицях лежала гора пилу. Того ж вечора прийшли гості – доньки, і допомогли мамі прибратися, а коли вони запропонували привести своїх дітей до неї в гості, очі Ганни Петрівни раптом спалахнули непідробною радістю. Наступного дня, рано вранці, вона почала діловито готувати для своїх онуків. І щоразу, коли дітей відвозили назад, вона з нетерпінням чекала наступних вихідних, щоб знову відчути себе молодою та потрібною.
