Якось, я запросила в гості сина, невістку та онука. Але коли мій син приїхав, він був один зі своїми речами в маленькій валізці. Він виглядав стурбованим, коли увійшов до будинку. – Що трапилося, синку? – Запитала я. Він зітхнув і сказав: – Мамо, мені треба поговорити з тобою. Це про мене та Таню. Моє серце завмерло. – З Танею та дитиною все гаразд? – стурбовано запитала я. – Справа не в дитині, мамо. Справа в Тані та її мамі, – відповів син. Я слухала, як він розповідав мені про те, як його теща жила з ними кілька тижнів і відмовлялася йти.
Син пояснив, як це вплинуло на їхній шлюб і сімейне життя, і як він нарешті досяг своєї межі і був змушений піти. – Я розумію, синку. Мабуть, тобі було важко, – сказала я, намагаючись його втішити. Син кивнув: – Я просто не можу більше з цим миритись. Я люблю Таню та нашу сім’ю, але постійне втручання її матері для мене надто велике. Я не могла не злитися на сваху, яка стала причиною всього цього. – Це її мати вин на в тому, що вона не поважає твої межі, – сказала я, думаючи, що тим самим я покращу образ невістки в очах сина. Син глянув на мене з легким сумом у очах. – Мамо, я не хочу, щоб наша родина розпалася. Але я не можу так жити.
Ця ситуація буквально з’їдає мене зсередини. – Я знаю, синку. Давай разом придумаємо рішення, – сказала я, сповнена рішучості допомогти йому. Залишок вечора ми провели у розмовах про те, що ми можемо зробити, щоб вирішити цю nроблему. Поки ми розмовляли, я зрозуміла, як сильно мій син любить свою сім’ю і як вони важливі для нього. У результаті ми вирішили поговорити з Танею та її мамою та спробувати знайти компроміс. Це буде нелегко, але ми були сповнені рішучості врятувати сім’ю. Озираючись назад того дня, я вдячна за чесність та відкритість, які мій син виявив до мене. Ми змогли впоратися з цією nроблемою разом, і в результаті наша сім’я стала лише сильнішою.
