Нині ми із сином живемо у Німеччині. Спочатку ми планували залишитись на короткий час, але я передумала. Я хочу роз лучитися зі своїм чоловіком і назавжди залишитись у Німеччині. Це те, про що я думаю останнім часом, але не знаю, як повідомити про це чоловіка і звести нанівець роки нашого сімейного життя. Нещодавно я мала день народження, і мені зателефонувала подруга, побажала щастя і попросила хоч раз у житті подумати про себе. Її слова засіли у мене в голові і змусили мене усвідомити, що я завжди ставила інших на перше місце, а себе – на останнє.
Майже 20 років тому я вийшла заміж за Тараса одразу після закінчення університету. Я ніколи не зустрічалася ні з ким, окрім нього; він був роз лучений і жив із дочкою від першого шлюбу. У нас наро дився спільний син, але лише після восьми років спільного життя. На жаль, ми так і не куnили власного будинку і зазнавали фі нансових труднощів, бо Тарас був творчою людиною і заробляв гроші лише тоді, коли йому щастило. Моє життя оберталося навколо моєї роботи шкільної вчительки та кухні.
За двадцять років ми навіть ніколи не їздили у відпустку на море, хоча мені цього дуже хотілося. І ось, поживши за кордоном, у Німеччині, я нарешті почуваюся живою людиною. Я знайшла гідну роботу, і мій син відвідує місцеву школу та блищить успіхами в німецькій мові. Я не хочу повертатися до свого kолишнього життя і, мабуть, більше не люблю Тараса. Я хочу почати все спочатку в 42 роки, але знаю, що роз лучення завдасть чоловікові сильного бол ю. Він дзвонить щодня і благає нас повернутися додому, але мені нестерпна думка про повернення до мого колишнього життя. Я відчуваю, що це мій шанс нарешті пожити для себе, і якщо я ним не скористаюся, то шкодуватиму про це все своє життя.
