Коли мені було 17 років, я зустріла свого майбутнього чоловіка, і за рік ми одружилися. Він приїхав із села і запропонував мені роботу бібліотекаря – і я погодилася. Кілька місяців по тому я дізналася, що ваrітна, що зраділо мого чоловіка, але його мати не поділяла його ентузіазму. Спочатку вона була мила зі мною, але пізніше я дізналася, що я їй не подобалася, тому що я була “міська дівчина”, а не місцева.
Вона запропонувала якісь дивні ритуали під час ваrітності, наприклад, лежання на гарячій пічці – що спричиняло мені жа хливі болі. Я всіляко намагалася уникати цих “процедур”, але свекруха говорила мені, що це корисно для дитини. Якось я підслухала, як вона секретничала із сусідкою, кажучи, мовляв, зробить усе можливе, щоб я втра тила дитину. Я була приголомшена, але не стала щось висловлювати їй. Натомість я спокійно переконала свого чоловіка переїхати до міста, де мені доnомогла б мама.
На щастя, ми переїхали і у нас наро дився здо ровий син. Я ніколи не розповідала чоловікові про те, що підслухала, і ми рідко відвідували його матір. Проте одного разу вона сама приїхала, щоб привітати мене з народ женням сина, і була рада бачити свого онука. Я часто думаю про те, що могло статися, якби я не підслухала цю розмову. Я вдячна своєму ангелу-охоронцю, який захистив мене та мою сім’ю.