Будучи пенсіонеркою, я жила з чоловіком у нашому власному заміському будинку, і все, здавалося, було чудово. Я росла в сім’ї, де в мене було дві сестри: Віра, яка була на три роки старша за мене, і Люба, яка була молодшою на два. Про них – вони теж вийшли вже на nенсію. Донедавна між нами все було добре. Ми постійно спілкувалися, і Віра відвідувала мене 2-3 рази на рік.
Люба відвідувала нас рідше, але обов’язково приїжджала до мене на свята, коли я накривала великі столи з їжею. Однак два роки тому все змінилося. Після того, як Віра пробула два тижні, вона поїхала у відпустку. Потім Люба та її сусід по кімнаті заїхали до мене, повертаючись із ділової поїздки, і я приготувала для них ситний обід. Проте все швидkо зіпсувалося, коли сусід Люби почав бурчати, що я не зустріла їх гідним чином.
Під час цієї суперечки Люба розповіла, що Віра написала заповіт, у якому залишила свою 2-кімнатну квартиру їм – двом своїм спадкоємцям. Це дуже розлютило мене, тому що за весь час, що Віра відвідувала мене, вона ніколи не згадувала про це. З того часу Віра перестала спілкуватися зі мною, а я перестала їй писати. Люба намагалася nродовжувати контактувати зі мною, але я незабаром додала її до чорного списку. Я не розумію, чому вони почали так поводитися в nохилому віці замість того, щоб стати ще ближче. Я не знаю, хто все це затіяв – Віра чи Люба. Як би там не було, мені сумно, тому що я су мую за ними, особливо у свята. Я сподіваюся, що ми зможемо помиритися і повернутися до того, як усе було раніше.
