Я нер вово йшла, заглядаючи під куртку, щоб переконатися, що моя найцінніша річ досі там. “Новий!” – подумала я про себе, – “досі пахне свіжою фарбою”. Я ще навіть не відчиняла його, але знала, що це буде цікаво. Я збиралася відвідати маму і не могла дочекатися, щоб показати їй, що маю. Незважаючи на холодну та болотисту погоду, я пробралася через знайомі ворота у бік рідного пагорба. Я перехрестилася і поцілувала хрест, перш ніж сісти поряд із моrилою моєї матері. Одна сльоза вnала, але я швидкkо витерла її. Моя мама завжди все бачила, і я не хотіла, щоб вона знала, що я плачу. Я вийняла книгу і відкрила її. Це була казка, і я почала уважно її читати .
– І вона гарна, наша вчителька, – сказала я мамі, – знаєш, мамо, якби тато взяв не тітку Тамару, а її за дружину, я була б щасливою. Вона єдина, хто привітав мене сьогодні із днем народ ження. Зранку вона подарувала мені цю книгу. Вона сказала, що купила її спеціально для мене, бо вона знає, що я люблю читати казки. Я посміхнулася і nродовжила читати. Але тут тінь сумніву пробіrла на мою особу. Сказати їй чи ні? – А я з учорашнього дня нічого не їла, мамо, – зізналася я нарешті, – не хвилю йся, я навіть не відчуваю голоду. Просто тітка Тамара веліла мені звати її мамою, а я сказала, що не буду, бо ти моя мати і ти на небі, а вона мені чужа. Ти навчила мене говорити правду, і я не обдурю тебе, бо обіцяла тобі.
А вона розсердилася і сказала, що раю нема, і тебе там немає, а ти тут, під землею… Вона не дала мені їсти, сказала, хай мама мене нагодує. Я замовкла, але потім nродовжила: – А вчителька сказала, що тітка Тамара бреше, вона мені пояснила, що тут двері до раю. І якщо я говоритиму з тобою тут, ти все почуєш. Ти справді чуєш, мамо? Ти не можеш доnомогти, але послухай, ти сказала тоді, щоб я не турбувалася, коли ти підеш, що ти будеш зі мною, хоч я й не побачу тебе… Я довго говорила, а потім прочитала ще частину книги. Зрештою, я заснула біля могили моєї матері, обійнявши хрест. Коли я прокинулася, відчула теплоту мами. Я зрозуміла, що вона і справді була поряд. Пам’ятаю, я тоді подумала, мовляв, була б на світі справедливість – я була б з мамою…
