Вранці я збиралася на роботу. Моя донька снідала і почала розповідати: -А я уві сні бабусю бачила, вона була така зла, я навіть злякалася, вона по цвинтарю ходила. -Жах який, може фільм страաний на ніч подивилася? -Ні, я нічого не дивилася. А бабуся так ходила з великим горбом. Дочка стала на підлогу і стала показувати криву ходу, так мені знайому.
Це було точно як у моєї бабусі. І тут мені стало дуже страաно, бо бабусі не стало ще до появи моєї доньки, вони навіть не бачили одна одну звідки тоді дочка знає, як вона ходила. Я одразу зателефонувала своїй сестрі. Та теж налякалася, тут явно було щось не те . Сестра порадилася із мудрою жінкою у себе на роботі. Жінка запитала, чи ми ходимо до церкви. Але ми з сестрою вже й не пам’ятаємо, коли востаннє свічки ставили. Та й у бабусі на могилці ми давно не були. Її могила у селі, їхати довго.
Але ми з сестрою вирішили, що поїдемо на вихідних, бо донька почала мені щоранку розповідати про свої сни. З кожним днем донька описувала бабусю, і вона ставала все злішою і навколо все було брудно і чорно. Мені було страաно за дочку. Нарешті настали вихідні, ми з сестрою приїхали на цвинтар. Коли ми знайшли могилу бабусі, то жа хнулися. Все довкола заросло травою, навіть пам’ятника не було видно. Ми весь день забиралися, чистили, пофарбували паркан. Під кінець сходили до церкви сільської. Після цього донька більше не бачила бабусю. Та й мені з сестрою стало спокійніше. Тепер ми щотижня до церкви ходимо, за бабусю ставимо свічку.
