-Марино, ти двері то хоч закривати навчися, протяг же! Не вийшло-таки з тебе господині, тож твій Микола Семенович від тебе втік. На голос подруги вийшла Марія Миколаївна. Вона глянула на Тамару і поклала руки на боки. -А ти мене не повчай і в моє особисте життя не лізь! Як тобі взагалі совісті вистачає про Миколу Семеновича міркувати, якщо саме ти винна у нашому розлуці!
Хто тебе просив ту історію з нашою махінацією розповідати, га? Тамара Семенівна променисто посміхнулася. -Ну так kохання має будуватися на фундаменті істини, а то це не kохання зовсім, а нісенітниця якась. Що все ще ображаєшся?
Навіть чаю попити не покличеш? Я пиріг принесла, між іншим. Хвилину Марина прикидувала перспективи у голові, зрештою махнула рукою. -Заходь! Із Тамарою вони товаришували зі школи, зараз обом по 50 років. Тома одружена щасливо, а Маша в роз лученні, сама сина виховала. Дружба у них через багато пройшла, з роками стає тільки кращою. А чи є у вас такі друзі?
