У мене є дві сестри, я старша, і все життя ми жили дуже дружно. 22 роки тому я поїхала на заробітки до Італії, потім забрала туди ще свою середню сестру. А потім так сталося, що наша молодша Марія тяжко захво ріла. Ми із середньою сестрою висилали їй найдорожчі ліkи, оnлачували найкращих ліkарів, але нічого не доnомогало. Коли сестра злягла, її чоловік був змушений звільнитися з роботи, щоб доглядати дружину. Ми з сестрою по черзі висилали йому гроші, щоб їм було на що жити. Чоловік Марії, Василь, добрий господар, у нього і вдома, і навколо будинку все як на картинці – чисто та охайно. Доглядав Василь за нашою сестрою сім років, до останнього подиху.
Весь цей час ми висилали йому гроші. Потім, коли наш племінник, син Марії та Василя, виріс, ми з сестрою скинулися та куnили йому однокімнатну квартиру. Своїх дітей ми також забезпечили житлом, і були впевнені, що якби наша сестра була жива, вона так само вчинила б. Так нас виховали у сім’ї… На Різдво я завжди приїжджаю в Україну, збираю своїх дітей та онуків, завжди кличу і Василя з племінником. Але цього року Василь на запрошення не обізвався, пояснив, що не прийде. Справи. Тоді я сама 8 числа пішла до нього в гості та побачила, що він не один. З ним була Тамара, гарна така жінка. Вони вже довго разом, але Василь боя вся нам про це сказати, думав, що ми образимось на нього.
Ображатися на Василя нам точно нема за що, він був дуже добрим чоловіком для нашої сестри, а те, що так сталося, не його вина – свій обов’язок він виконав до кінця, і це дуже похвально. Василь має право хоч на старості пожити для себе, і про це я йому прямо сказала. Він дуже зра дів, каже, що камінь йому з душі хтось зняв. З Тамарою я навіть за ці кілька днів потоваришувала, вона хороша людина, і живуть вони мирно. Коли я вже йшла додому, Василь сказав, що йому дуже незручно переді мною, адже я стільки років надсилала йому гроші. Я йому сказала, щоб він про це забув, тому що робила я це від щирого серця, адже це мої найближчі і рідні люди. А як я могла вчинити по-іншому?