Заміж я вийшла 15 років тому. Я взагалі вважаю, що з чоловіком мені не дуже пощастило, але дуже йому вдячна за сина. Семен у нас росте справжнім розумником та красенем, я їм дуже пишаюся. Останні 10 років мій чоловік не працює, його цілком влаштовує життя на дивані перед телевізором. Я змушена сама тягнути всю родину. Живемо ми всі у старому будинку, який дістався мені у спадок від бабусі.
Я дуже сподівалася, що чоловік візьметься за розум, почне заробляти, і ми організуємо ремонт, але нічого такого не передбачається. Тому Семен у мене молодець. На літніх канікулах він влаштується працювати у магазині. Я схвалювала його прагнення до праці. Він давно мріяв про комп’ютер, я думала, що він на нього збирає. Але на день народження я отримала несподіваний подарунок . Син вирішив, що я важливіша, ніж комп’ютер, витратив майже всі свої накопичення на те, щоб купити мені теплі чоботи та пальто.
На жаль, мій одяг встиг зноситися, а грошей на новий все не було. Я навіть розплакалася від великої кількості почуттів, коли Семен вручив мені подарунок. Це був найдорожчий подарунок у моєму житті, він як символ того, що я намагаюся недаремно.
