Ірина дізналася про свою ваriтність, коли закінчувала третій курс. Дівчина довго не могла зізнатися своєму хлопцеві про це, бо боялася його реакції. І не дарма. Дізнавшись про ваrітність, він перестав піднімати слухавку від Ірини. Знайомі сказали, що він покинув навчання та поїхав із міста. Ніхто не знав куди. Дівчина не знала, куди їй податися. Вона сподівалася, що він таки одумається і повернеться до неї. Батькам Іра не повідомила про ваrітність. Невідомо, чим би закінчилося, якби не юнак, якого Іра вважала своїм другом. Весь цей час він був поряд і підтримував його. Усі знали, що він уже давно закоханий у дівчину.
Іра подобалася йому ще зі школи. Але він ніяк не міг наважитися зізнатися дівчині у своїх почуттях. Хлопець вступив з нею до одного університету, бо хотів завжди бути поряд. Мріяв, як вони разом, створять сім’ю. Кілька разів Святослав намагався все розповісти, але боявся втратити Ірину. Для неї він був просто другом. Дівчина звикла, що Святослав завжди був поряд і підтримував її у скрутну хвилину. До батьків Ірини вони пішли вдвох.
Святослав знав, як страшно Ірині зізнатися їм у тому, що її покинув хлопець. Ще й ваrітною. Святослав сам розповів її мамі з татом про ваrітність Ірини. Батьки не знали, що сказати. Мама сиділа та плакала. Тато спочатку мовчав, а потім сказав: “Тоді чому ж ти не візьмеш її заміж?” Усі зніяковіло переглянулись. Святослав, сам того не чекаючи, сказав: “А чому б ні? Я тільки за”. Згодом Святослав зізнався Ірині у своїх почуттях. Дівчина зі сльозами на очах погодилася. Так вони створили сім’ю. Минув час. Тепер вони батьки двох прекрасних дівчаток. Першу дівчинку Святослав вважає своєю дочкою. Він любить її як рідну. А Ірині досі не віриться, адже її щастя завжди було поряд, а вона не помічала.
