Три роки тому Аня роз лучилася із чоловіком. Тоді їхньому синові було лише два роки. З того часу вона щосили намагалася звести кінці з кінцями. Якось біля дверей будинку Ані з’явилася циганка з немовлям у конверті на руках і зі сльо зами на очах. Циганка попросила доnомоги з одягом та їжею, і Аня запросила циганку всередину.
Незнайомка здивувалася пропозицією, сказавши, що її зазвичай проганяють. – Ти не боїшся, що я в тебе щось вкраду чи когось ображу, наприклад, порчу наведу? – спитала циганка. – Красии в мене нічого, і я не вірю у всі ці гидоти. Потім Аня запропонувала скупати немовля і переодягнути його в чистий одяг, на що циганка з радістю погодилася. Циганка запитала, чим вона може доnомогти Ані, але та лише розвела руками, не зумівши нічого вигадати.
Потім циганка підійшла до ліжечка, де спав син Ані, подивилася на нього і щось прошепотіла йому на вушко так, що Аня нічого не почула. – Я налаштувала його на загальне kохання. Він завжди буде добрий до всіх, і всі завжди любитимуть його, – сказала циганка Ані. Тепер, через 28 років, коли синочку Ані вже 30 років, він і справді всіма kоханий. Хоча Аня не вірить у заклинання чи змови, вона вважає, що слова циганки змогли вплинути на добрий характер та подальшу долю її сина. – Добра справа повернулася мені стократно, – сказала Аня, дивлячись на сина.