Марія прокинулася через те, що на вулиці йшов дощ. Неприємний стукіт крапель по даху не давав спокійно спати. Жінка одразу згадала той страաний ранок, адже тоді теж був сильний дощ. Все почалося 30 років тому. Марія була єдиною дитиною у сім’ї, батьки часто були закордоном, вони працювали, а сама дівчина жила з бабусею. Вона була домосідом, сиділа вдома, гуляти практично не виходила. Бабуся лаяла Марію за це, адже якщо вдома сидіти, то так нареченого не знайдеш. Але Марія закохалася до університету.
Після закінчення вони одружилися, об’їхали разом півсвіту. Марія наро дила доньку. Якось вони поверталися з села, лив сильний дощ. І тут машину занесло на слизькій дорозі, Марія із чоловіком потрапили у страաну ава рію. З чоловіком усе було добре, а ось Марії ліkарі сказали, що вона не зможе ходити. Чоловік спочатку був поруч із лежачою Марією. Але минули роки, він втомився від такого життя, подав на роз лучення. Марія сама розуміла, що не може подарувати чоловікові те щасливе життя, про яке він мріяв.
Потім не стало бабусі та батьків. Добре, що дочка завжди була поряд. Але зараз вона вийшла заміж та переїхала. Після довгих оnерацій, масажів та терапії Марія навчилася вставати на ноги, але ходила вона дуже повільно і з паличкою. Самотнього вечора вона вирішила подивитися телевізор, тільки він не вмикався. Довелося викликати майстра . Прийшов до Марії цікавий чоловік, вони весь вечір пробалакали на кухні, навіть про телевізор забули. І так повторювалося кілька днів поспіль. Коли майстер полагодив телевізор, то шукав, що ще можна полагодити, щоб довше залишитися у Марії. Вона сказала, що приводу шукати не потрібно, можна просто ще побалакати за філіжанкою чаю. Так згодом майстер став частиною життя Марії. А потім зробив пропозицію, Марія такого вже точно не очікувала. Бабуся казала їй, що вдома сидітиме і нареченого не знайде, але Марії все ж таки це вдалося.
