З чоловіком у нас завжди було хороше та насичене життя. Але при цьому ми завжди хотіли мати дитину та мріяли про це. І ось ми довідалися, що я в положенні. Всі шалено були раді. Ми вже почали будувати плани на майбутнє. Але наша дочка наро дилася хво робливою та неспокійною. Вона багато nлакала, мало спала, ми багато разів їздили до ліkарів. У такий спосіб минув рік. Я почувала себе героєм. Я закінчила університет, я мала кар’єру, роботу і тепер дитину. Мій чоловік багато працював, аби ми з Веронічкою нічого не потребували. І при цьому будинком займалася тільки я, бо в Олега не було на це часу… Але й він міг би мене зрозуміти, а так він постійно тільки був незадоволений, то в хаті бардак, то їжа з напівфабрикатів приготовлена.
При цьому постійно нагадував які страви я йому готувала раніше. А якось я не витримала та сказала йому: -Що тобі ще не подобається? Тобі шведського столу не вистачає чи що? -Я не бачу нічого жа хливого в тому, що хочу прийти з роботи до чистої квартири і нормально поїсти. -Ага! Ти думаєш, що тільки ти тяжко працюєш, а я тут цілий день на дивані валяюся. От би ти пожив за моїм графіком кілька днів. Подивилася, щоб ти потім казав мені. -Я вже й так кілька разів сидів із дочкою. Нічого тяжкого я в цьому не помітив! Звичайно я після цієї фрази шалено образилася на чоловіка. Навіть вийшла надвір, грюкнувши дверима. І після цієї розмови у нас вдома стало дуже напружено.
Якось мені запропонували на роботі виходити на день. Я звичайно погодилася, це таке розвантаження для мене було. З онукою повин на була сидіти мати чоловіка. Але і тут сталося несподіване, свекруха захво ріла. Олег відпросився із роботи. І вранці я зібралася, розповіла що і як треба робити своєму чоловікові. А потім пішла на роботу. Увечері я прийшла шалено втомлена додому. І тут я захотіла йому теж висловити, про те, що вдома безладдя. Але я стримала себе. Потім він почав мені сkаржитися, що дочка nогано поводилася, спати не хотіла, витягувала все з ящиків на підлогу. А потім запропонував мені поїсти пельмені. Ну та фіг із тими пельменями, але він їх не додумався раніше зварити. На столі були крихти ще мабуть з обіду … І замість того, щоб йти відпочивати, я почала забиратися в квартирі … І ось минуло багато років. Працюю я тепер постійно. Але намагаюся все одно тримати будинок в порядку і приготувати щось смачненьке чоловіку.
