Ірина нарешті повернулася додому з ділової поїздки і озирнулася у пошуках свого чоловіка, але його ніде не було видно. Вона зателефонувала йому, але не отримала відповіді, і, увійшовши до будинку, зрозуміла, що він залишив їй записку. У записці була лише одне речення. Ірина, тремтячими руками, взяла папірець і прочитала: ”Я зібрав усі свої речі і пішов. Прощавай”.
Ірина була здивована і засмучена, але також не здивована тим, що її чоловік не потрудився нічого відремонтувати в будинку перед від’їздом. Вона зателефонувала знайомій, щоб та знайшла людину, яка б доnомогла полагодити замки, nолицю у ванній та кран, і вирішила замінити обидва замки на вхідних дверях. На доnомогу прийшов їхній спільний друг Михайло . Чоловік був здивований, почувши необхідність заміни замки, але Ірина зберігала спокій. Через спільних знайомих вона з’ясувала , що у її чоловіка роман із самотньою жінкою середнього віку, яка володіла великою квартирою.
Ірина не була особливо здивована цим романом і натомість скористалася можливістю позбутися чоловіка, його речей і впевнено рухатися далі. Поки Михайло працював по дому, лагодив і закручував, Ірина запакувала речі свого kолишнього чоловіка, не забула про фотографа і в рамці, на якій він стояв на палубі круїзного лайнера, і винесла все на смітник. Ірина нарешті зрозуміла, що їй настав час рухатися далі і здобути щастя без свого kолишнього чоловіка. Як він на тому круїзному лайнері – у пошуках подорожей, так само і вона, але вже в житті.