Мама так переконливо казала, що дівчинка повірила їй і погодилася пожити у дідуся з бабусею. Вона не помітила, як бабуся скептично підібгала губи. Батька Світлана не пам’ятала. Він зник одразу, як дізнався про її появу на світ. Спочатку мати намагалася чесно виконувати свої обов’язки, але потім їй це набридло і з приводу того, що їй важко одній виховувати доньку, вона вирушила на пошуки помічника. Щоразу, коли мама знаходила нового “тата”, Світлана сподівалася, що її заберуть. Але роки минали, а мати навіть не думала, щоб возз’єднатися з дочкою. Вона час від часу приїжджала з черговим нареченим, дарувала Світланці якусь дрібничку і знову пропадала на невизначений час.
Згодом дівчинка перестала сподіватися на матір і стала вважати бабусю та дідуся своїми єдиними рідними. Коли настав час вступати до інституту, Світлана, не роздумуючи, обрала ме дичний. Вона старанно навчалася, не звертаючи уваги на подружок, які, нехтуючи навчанням, гасали клубами. На четвертому курсі Світлану все-таки спіткало велике та світле почуття. Вона заkохалася у свого однокурсника. Знаючи, що він із дуже забезпеченої сім’ї, намагалася приховувати свої почуття, думаючи, що вони не пара. Але Сергій сам помітив скромну тиху дівчинку і почав її доглядати. Світлана здалася незабаром, і вони почали зустрічатися. Їм було добре разом. Закінчивши четвертий курс, пара влаштувалася на підробіток до однієї з ліkарень міста. Незабаром Світлана дізналася, що вагітна та сильно злякалася.
Як на це відреагує її kоханий? Вона знала, що він не планував заводити сім’ю одразу після інституту. Хотів спочатку зробити кар’єру. Зібравшись із духом, Світлана попрямувала до ліkарні, де в цей час на зміні перебував Сергій. Вона сподівалася, що присутність сторонніх людей не дасть йому сильно на неї кричати та звинувачувати у ваrітності. Вона побачила його здалеку. Сергій стояв і обіймав якусь дівчину, шепочучи їй щось на вухо. Земля попливла у Світлани з-під ніг . Трохи постоявши, повернулась і пішла геть. Сергій так її й не побачив. Цього ж дня дівчина розрахувалася з роботи, написала в інституті заяву на академічну відпустку та поїхала до бабусі та дідуся. Вдома вона все чесно розповіла. За кілька місяців на світ з’явилася симпатична дівчинка, схожа на Сергія. Світлана милувалась донькою і шепотіла: -Я ніколи нікому тебе не віддам! Ніколи не кину! Дівчинку назвали Надією. Із Сергієм вони більше не зустрічалися. Він так і не дізнався, що мав дочку.
