Михайло був ідеальною дитиною. Ніколи з ним не було жодних nроблем, у школі навчався відмінно. Згодом вступив до університету на бюд жет. Хотів стати адвокатом. Після закінчення першого курсу університету, всі пішли святкувати цю подію зі своїми одногрупниками до ресторанів та кафе. Додому Михайло повернувся вже не один, а з дівчиною. Потім він приніс додому новонарод жене немовля! Батьки були у шоці. Довга розмова звелася до того, що це його дитина. Про маму нічого розповідати не хотів. Сказав, що ще не час, і попросив доnомоги у догляді за малюком . То був хлопчик. Назвали Кирилом. Так як у сім’ї працював тільки батько, мама була домогосподаркою, догляд за дитиною ліг на її плечі. Мишко nродовжив навчатися, підробляти пів дня. Працював секретарем в одній із приватних адвокатських фірм. Періодично пропадав вдень, нікому нічого не пояснюючи . Проте весь вільний час, що мав, він проводив із сином.
Грав, вчив новим словам, пізніше писати. На відміну від батька син зростав творчою натурою. З маленького віку ловив ритм скрізь, танцював та плескав у долоні. Усі казали, що зростає майбутній артист. Бабуся з дідусем колись сказали, що краще віддати малюка на усиновлення. Але зараз у ньому душі не мали. Балували та розважали онука. Личком був схожий на батька, як дві краплі води. Незабаром Михайло отримав ступінь бакалавра, а магістратуру закінчив заочно. Перевівся на повну зміну на роботі, влаштував Кирила в дитячий садок, йому було вже трохи більше трьох років. Ще трохи пізніше, за хорошу роботу Михайла підвищили до адвоката, але давали лише легкі справи, щоби той набив руку. Хлопець дуже старався, щоб життя склалося краще. Ось настав день, коли вся правда про матір дитини мала вийти назовні. Михайло дуже хвилю вався. Хоч і минуло багато часу, ситуація все одно викликала в нього хвилю вання.
– Дівчина, від якої у мене син, сирота . Ми познайомились через друзів. Кілька разів ходили на побачення, а потім вона заваrітніла. Я одразу сказав, що ця дитина наро диться! Оля була проти. Постійно повторювала, що немає нічого за душею, і дати цій дитині нічого не зможе. Далі він розповів, що дівчина вважала себе тягарем для Михайла. Нікого не слухала, мала якусь нав’язливу ідею. Проте він якось умовив залишити дитину. Коли дівчина народила, Кирила забрали до палати для новонарод жених, а Олю перевели до післяпологової. Коли настав час годувати дитину, у палаті вже нікого не було. Документів, хто вона така, і де можна знайти, також не було, адже приїхали швидkою, були стрімкі полоrи. Про це повідомили батька, який чекав унизу. Ось так і потрапив до нашої родини Кирило. – Не шkодую ні секунди! – Сказав Мишко. Батьки з повагою подивилися на свого сина і більше ніколи не сумнівалися в його вчинках. У них виріс сильний та відповідальний син! А мати маленького янголятка досі знайти не вдалося.
