Алла Петрівна не могла натішитися, що син вибрав за дружину таку чудову дівчину. Хоч Оля і була з дитячого будинку, але в неї була дуже добра душа, до того ж вона була дуже відповідальною і господарською людиною, що дуже подобалося свекрусі. Алла Петрівна справедливо вважала, що дівчина настільки добре все робить, що навіть причепитися нема до чого.
”Ось з такою мій син обов’язково буде щасливий” – думала вона. Але невдовзі після весілля у ній періодично стали відбуватися kонфлікти. Провиною було те, що Олег був усім незадоволений. Вважав, що дружина все робить негаразд. Потім навіть почав загрожувати вигнати її. – Мамо, ну чого ця безрідна сирітка недостатньо намагається, га? Невже вона не розуміє, як їй пощастило зі мною?
Алла Петрівна лише хитала головою , вважаючи, що син у цій ситуації не правий. Внаслідок сварки одного разу вночі він таки вигнав дружину надвір. Не знаючи куди йти, дівчина вирушила до свекрухи. Алла Петрівна прийняла її до своєї оселі, як рідну дочку. Син не зрозумів, чому вона так вчинила. З того часу Алла Петрівна та Оля живуть просто чудово разом, вона навіть думає, що має сенс залишити будинок дівчині. Жінка впевнена, що ніхто краще за Олю за нею в старості не наглядить.
