Моїй дочці вже 25 років, але поводиться вона як дурний і недосвідчений підліток. По-перше, зв’язалася з жа хливим бандитом і заваrітніла від нього. Коли він дізнався про те, що вона ваrітна, то одразу ж її покинув і втік із міста. Ілона вирішила залишити дитину. Наро дила вона дівчинку. Нині я їх усім забезпечую. А Ілона на мене ще й ображається: мовляв, я nогана бабуся.
Рідко з онукою гуляю. А коли мені гуляти, коли я постійно на роботі. Вона, що не розуміє, як мені важко забезпечувати однієї нас трьох? Як у неї взагалі мова повертається таке мені говорити ? Сама все життя на всьому готовому живе. Мені дуже набридла несамостійність і невдячність моєї дочки. Ось я й сказала: як тільки внучці виповниться три роки і вона піде до саду, то Ілона нехай шукає собі роботу, забирає доньку та винаймає собі житло. Внучці моїй виповниться три роки вже за два місяці.
Я розумію, що дочці буде тяжко. Але як інакше привчити її до самостійності та навчити самій долати труднощі, я навіть не знаю. Дочка образилася на мене і вже зараз почала шукати собі роботу та житло. Я сподіваюся , що в неї всі вийде . Можливо, вона тоді оцінить те, що я для неї та внучки робила стільки років? Я дуже на це сподіваюся. Мені здається, що я роблю правильно. Я вважаю, що діти не подорослішають по-справжньому, поки вони живуть разом з батьками. А моїй дочці вже давно настав час подорослішати і стати самостійною.
