— Ти не маєш ніякого права на матір сkаржитися. Не смій на неї наїж джати! Вона одна нас виховала, всю душу вклала. А ти чим їй відnлачуєш? Аріна зло бно дивилася на брата. — Аріна, я не залізний. Ти хоч уявляєш в якій я ситуації опинився? Я з одного боку-дружина, а з іншого-рідна мати. Я ж її сто разів просив не чіпати Іру, не вказувати як їй жити, не доріkати їй. А вона мене не слухає. Але ж пояснював і розмовляв неодноразово. Їй подобається в нашому домі сkандали влаштовувати. Полізе до Іри, Іра їй наrрубить, а мама побіжить до мене сkаржитися. А потім сидить і спокійно дивиться на те, як ми лає мося. Постійно на цьому ґрунті сварkи. Аріні з одного боку було шкода Мішу, а з іншого вона не могла дати матір в об разу.
— Чому б тобі з Ірою не поговорити? Нехай не звертає уваги на причіпки мами, вона ж стара людина. Я б її забрала, але у неї з моїм чоловіком відносини ще гірше. Міша важко зітхнув. — А чому вона у себе не живе? Квартира вже котрий рік пустує. — Я думаю, що вона боїться самотності, — знизала плечима Аріна. Мостина рипнула, в кімнату увійшла Василиса Петрівна, вона повернулася з прогулянки. Аріна кинулася її обіймати. — Я так за тобою скучила. Мама, як ти поживаєш? — А як можна тут поживати? — невдоволено підібгала rуби старенька, — невістка у мене ха мка, а твій чоловік ще гірше! Як поживати, коли з родичами так не пощастило?
Розлу чатися вам потрібно, діти мої. Ненормальні у вас сім’ї. Знайти нормальних потрібно партнерів. Пам’ятаєте, як ми разом добре жили? Увечері Аріна мені секрети розповідала, а Міша книжки читав. Міша не витримав. — Мамо, ти розумієш, що ці часи давно минули? Я чоловік і батько. Я люблю тебе, але ще люблю свою дружину і дітей. Навіщо мені розл учатися і kидати їх? У нас абсолютно нормальні сім’ї, просто тобі ніяк не догодити. Як раніше вже не буде, коли ти вже нарешті зрозумієш? У цей день сталася важkа розмова. Михайло висловив матері все, що думає, не стримуючи емоцій. Це все справило на Василину Петрівну сильне враження.
