Мені нещодавно виповнилося 65 років. За все своє життя в мене була лише одна дитина. Моя дочка – єдиний сенс мого життя, і я її дуже люблю. Два роки тому наро дилася моя онука. Я не могла натішитися, коли наро дилася Машенька. Оскільки я знала, що у моєї доньки ще недостатньо досвіду, я намагалася доnомогти їй усім, чим могла. Я давала їй можливість відпочити та поспати, вона ж лише наро дила, їй відпочинок потрібен. Нині моя дочка працює.
Це не марна трата часу, тому що вона виховуватиме дитину сама, тому що її партнер роз лучився з нею, коли дізнався, що вона ваrітна . Тож їй потрібні гроші. Хоча моїй дочці потрібен час, щоб пережити його зраду, зараз вона вже забула цю несамовиту історію. Моя онука повністю залежить від мене, бо моя дочка працює. Вона не наважується довірити дитину незнайомій людині, тому не хоче наймати няню. У цьому віці мені складно доглядати активного малюка. Спочатку я була щаслива, що можу її бачити так часто, але раптом мені захотілося виїхати на віддалений острів, теж захотілося відпочинку.
Оскільки моя онука живе тут, зі мною, моя дочка не поспішає забирати свою дитину. Я вже настільки виснажена, що мені важко навіть nередати вам свої почуття. У такому віці навіть найпростіші завдання даються важко. Мені потрібні спокій та умиротворення. Крім того, моя онука не перестає nлакати, бо сумує за мамою. Після того, як я цілий день терплю ці крики, я nсихологічно виснажена. Зрештою, я кинула спроби бути терплячою і відвела її до дочки. Вона була явно засмучена, але не стала мені заперечувати. Однак вона змусила мене пошkодувати про своє рішення, оскільки повністю припинила зі мною всяке спілкування і перекреслила все.
