Були в Олега дві дочки. І хоча дівчатка були схожі на обличчя, дуже вже відрізнялися за характером, та й колір волосся був різний. Старша донька Світлана була руда, а молодша дочка Рита брюнеткою. Щиро кажучи, Олег через колір волосся старшої доньки підозрював, що дружина від її когось нагуляла. Але свої думки він завжди тримав при собі, не хотів звичний уклад речей руйнувати.
Тестів ніяких робити не хотів, бо боявся результату. І все-таки відчувалася чітка різниця в тому, як він ставиться до дівчаток. До молодшої він завжди був поблажливий, більше дозволяв, балував. Час непомітно летить, невдовзі сестри виросли. Стала молодша донька часто приводити до будинку свого однокласника Іллю. Олегові юнак подобався, добрий, кмітливий, бачив він, що Рита закохана в нього, схвалю вав її вибір. А потім якось Ілля взяв і зізнався Свєті у коханні. -А як же Рита? – здивувалася дівчина.
-Ми з нею просто друзі, а я тебе люблю! Рита почула цю розмову на сходовому майданчику, і вся в сльо зах втекла додому. Світлана вирушила за сестрою. -Та чого ти nлачеш? Мені твій Ілля і даремно не потрібен! -Брешеш ти все! Ти спеціально його в мене увела! Стала Рита скаржитися батькові, той розлютився і випалив: -З очей моїх геть, я завжди знав, що ти мені не рідна! Світлану слова глибоко зачепили. Часто потім Олег через сказане шkодував, але пізно вже. Тепер Світлана живе окремо і не спілкується з батьком.
