У моєї мами комплекс, пов’язаний із подарунками. У неї це виражається в наступній тезі: “Мій подарунок дочки з зятем пови нен бути не гіршим за подарунок свекрухи!” Мабуть, це почалося тоді, коли батько покинув нас. Тоді мама дуже старалася, щоб я була нагодована і одягнена не гірше за інших. Ні. Делікатесів не було. Як і одягу із бутіків. Але в нас завжди був суп із м’ясом, з крупами все було нормально, і ходила я не в обносках. Я вже виросла, але мама досі робить все, щоб у мене все було не гірше, ніж у інших.
Тепер вона влаштувала змагання зі сватами. Треба сказати, що мої свекри заможні люди. Бізнесмени. А мати працює за зарnлату. Не дуже велику. Але якщо свекри зроблять нам з чоловіком подарунок, то мама зі шкіри вилізе, щоб зробити нам подарунок якщо не на ту ж суму, то хоча б відповідну. Наприклад, її подарунок – набір кухонних меблів. Ціна двісті п’ятдесят тисяч. Я жахнулася. – Мам, ти що твориш?! Звідки в тебе такі гроші?! – Кредит взяла. А що тут такого?
Свекри сину машину подарували, а я мала відбутися чайним сервізом? Що свати про тебе подумають. (К/КQ) Сподіваюся , наведений приклад повністю пояснив картину того, що відбувається? І скільки б я не казала мамі, що мої свекри є адекватними людьми. Їх не цікавить мій посаг або її подарунки. Вони лише бажають, щоб їхній син був щасливий. І якщо Стас своє щастя бачить зі мною, безприданницею, то вони мені раді. Такий яка є. Не розуміє. Але найстрашніше те, що після таких подарунків, у мами залишається грошей тільки на хліб із водою. Я все ж таки знайшла вихід. Кожні два тижні купуюся в найближчому до мами універсамі їжею і несу до неї. Але не можу ж дозволити, щоб моя мама голодувала через мене.
