Зазвичай дітям ближче мати, ніж тато, але в мене все було по-іншому. Папа був моїм другом, союзником і захисником принаймні до моїх п’яти років. Він завжди намагався мене зрозуміти. Його теплий, карий погляд зігрівав мене, вселяв почуття впевненості та спокою. Ми з ним грали в принцес, частували іграшок чаєм. Моїм найулюбленішим часом на добу був час, коли тато приходить додому після роботи. Зазвичай, коли він був удома, увесь час приділяв мені. А одного дня тато не прийшов після роботи. А потім і його речі почали зникати із квартири. Я була в жаху та збентеженні. Я ставила мамі баrато питань, але вона не надто була налаштована на розмову. Взагалі , вона була якась занадто поникла після загадкового зникнення батька. Я була в розгубленості, плакала ночами і просила Бога, щоб він повернув мого тата додому, при цьому в голові повторювалися мамині слова: “Саша, він не повернеться, він пішов жити до іншої тітки”. Я не могла зрозуміти, чому тато не забрав мене із собою! Розлука мені далася дуже тяжко. Він не дзвонив і моїм життям не цікавився. Я nлакала два роки ночами. А потім просто змирилася. Але скільки б я не дорослішала, у грудях все одно хво ріла рана від зра ди. А в голові були дитячі питання, але найважливішим був:
“Чому він не міг забрати мене з собою?!” Він прийшов, коли мені було двадцять сім. Я тільки-но його впізнала, він сильно постарів. У грудях щось стислося, але швидkо відпустило. Він просив пробачення і грошей, бо загруз у якихось борrах. Я не впізнавала тата, якого так довго чекала. У цей момент я зрозуміла, що він лише вдавав у дитинстві, що любить мене. Інакше як він міг просто мене кинути заради іншої жінки? У фі нансовій доnомозі я йому відмовила.Зазвичай дітям ближче мати, ніж тато, але в мене все було по-іншому. Папа був моїм другом, союзником і захисником принаймні до моїх п’яти років. Він завжди намагався мене зрозуміти. Його теплий, карий погляд зігрівав мене, вселяв почуття впевненості та спокою. Ми з ним грали в принцес, частували іграшок чаєм. Моїм найулюбленішим часом на добу був час, коли тато приходить додому після роботи. Зазвичай, коли він був удома, увесь час приділяв мені. А одного дня тато не прийшов після роботи.
А потім і його речі почали зникати із квартири. Я була в жаху та збентеженні. Я ставила мамі баrато питань, але вона не надто була налаштована на розмову. Взагалі , вона була якась занадто поникла після загадкового зникнення батька. Я була в розгубленості, плакала ночами і просила Бога, щоб він повернув мого тата додому, при цьому в голові повторювалися мамині слова: “Саша, він не повернеться, він пішов жити до іншої тітки”. Я не могла зрозуміти, чому тато не забрав мене із собою! Розлука мені далася дуже тяжко. Він не дзвонив і моїм життям не цікавився. Я nлакала два роки ночами. А потім просто змирилася. Але скільки б я не дорослішала, у грудях все одно хво ріла рана від зра ди. А в голові були дитячі питання, але найважливішим був: “Чому він не міг забрати мене з собою?!” Він прийшов, коли мені було двадцять сім. Я тільки-но його впізнала, він сильно постарів. У грудях щось стислося, але швидkо відпустило. Він просив пробачення і грошей, бо загруз у якихось борrах. Я не впізнавала тата, якого так довго чекала. У цей момент я зрозуміла, що він лише вдавав у дитинстві, що любить мене. Інакше як він міг просто мене кинути заради іншої жінки? У фі нансовій доnомозі я йому відмовила.
