Рано-вранці до Марини прийшов син з переляканим поглядом, і сказав, що з бабусею щось не так. Він почав просити і вимагати, щоб мама терміново зібралася і навідала її, і так і не відповів, що саме не так, просто сказав, що зв’язку з нею немає. Марина поспіхом зібралася і попрямувала до матері, довго стукала, дзвонила, та ні двері не відчиняла, ні трубку не піднімала.
Тоді почала хвилю ватися сама Марина, попросила чоловіка знайти вдома ключі від квартири матері та терміново привезти. Пощастило, що в будинку Марини завалявся запасний ключ. Вона злякана зайшла в будинок і застала матір у кріслі-гойдалці, яка ніби спала на ньому, але в голову Марини лізли всі найстраաніші думки. Раптом мати жінки прокинулася і зі стомленим і трохи злим поглядом подивилася на Марину, спитавши, що їй треба. Вона почала виправдовуватися, що подумала зайве, і тільки тоді жінка nохилого віку все пояснила.
За її словами, вона і так свої останні роки доживає, а тут онук щодня дзвонить і гроші просить, причому щодня, і відмови не приймає, а бідолашна старенька вже поїсти спокійно не може, відпочити їй ще хочеться, ось вона і вирішила телефон просто відключити, двері замкнути і просто поспати, і щоб ніхто її спокій не порушував. Після цього Марина просто вибачилася, обійняла матір і пішла, а на сина nосварилася, і сказала, щоб більше він ніколи у бабусі грошей не просив.
