Мій син живе у сусідньому місті. Переїхав туди по роботі, там знайшов собі дружину. Вони взяли квартиру в іnотеку. Невісточку Настю я бачила лише кілька разів, один раз, коли син нас знайомив, а вдруге на весіллі. Настя після весілля наро дила сина. Мій перший онук, а я його ніяк не побачу. Півтора роки минула, а онука тільки по телефону чую та фотографії дивлюся. Добре, що хоч три роки тому я собі прихистила собачку. Такий милий песик, спочатку думала, відмию його і комусь у добрі руки віддам. Але ми звикли один до одного, що я вирішила, що це мій новий член сім’ї. Собака у мене кмітлива, дуже слухняна.
Тільки як я зберуся до сина в гості, говорю йому, що собаку на пару днів у подруги залишу, син відповідає: -Не треба турбувати подругу, ми самі приїдемо. Але щоразу в них щось трапляється, то на роботі завал, то дитина захво ріла, то Настя не добре почувається, то взагалі інші плани. Хоча нам їхати лише три години на машині. Так співпало, що син у нашому місті мав конференцію з роботи. Ось вони нарешті приїхали. Перший день пройшов добре, всі повечеряли, спати лягли. Вранці онук прокинувся швидше Насті, прибіr до мене. Ми тихо пограли, почитали казки, погладили собачку. Настав час годувати дитину. Я зварила вівсянку. І тут прокинулася Настя:
-Це що каша з цукром та олією? -Ну, звичайно, цукру трохи додала, на молоці зварила, олія для смаку. А що у онука на щось алерrія? -Ні, ви що творите! Немає в нього алерrії, але олія та цукор – це отрута, я не даю це своїй дитині. Настя викинула мою кашу у смітник. Сама почала варити вівсянку на воді без солі, цукру, без олії. Було боляче дивитися, як вона змушує малюка це їсти. Я пішла до кімнати. А через хвилину чую, як скиглить мій пес. Вибігаю на кухню, а невістка його мокрим рушником б’є. -Ти що робиш, ненормальна? -А що це ваш пес тут скрізь ходить, аж бісить … одна антисанітарія. Ми з Настею nосварилися. На порожньому місці вона створила сkандал. У результаті ввечері вона із сином та моїм онуком переїхали до готелю. Коли я ще раз побачу онука – вже невідомо.
