Моїй сім’ї довелося зіткнутися із дуже складною ситуацією. У мене двоє синів. Старшого звуть Максимом, а молодшого Владиславом. У них різниця у три роки. Півроку тому під час профілактичного обстеження мого молодшого сина діагностували злоякісний наріст. Добре, що на ранній стадії, тому ми були сповнені оптимізму. Згодом лікування у нас відібрало всі накопичення, але потрібно було ще. Постало питання про nродаж міської квартири. Оскільки ми маємо старенький будинок у селі, залишитися без даху над головою ми не боялися.
Він старенький, але жити там можна, а от nродавати недоцільно, вийдуть коnійки, яких все одно не вистачить. Старший син не погоджувався з нашим планом. Він пропонував nродати будинок у селі, вкласти гроші у біржові інвестиції та примножити, щоб оnлатити лікування Слави. Але ми з чоловіком не погодилися, бо вважали це ненадійним методом. Але Макс все одно зробив все по-своєму і не сказав! Будинок був оформлений на нього та на брата, він брата обманним шляхом змусив підписати папір про угоду nродати будинок.
Як і очікувалося, його витівка провалилася. Більшість коштів з’їла комісія, там майже нічого не залишилося. Пам’ятаю, як я злилася, коли дізналася про все. -Як ти міг зрадити мене, як ти міг зра дити свого рідного брата та усю нашу родину? Що тепер із нами буде? Слава тепер майже не має шансів вижити! Що ми робитимемо, а? Адже я тобі сто разів казала, що так не треба робити! Чому ти нікого не слухаєш?! – Мимоволі мій голос зривався на крик. А Макс просто стояв і мовчки дивився на мене, а потім розвернувся і пішов. Квартиру ми все одно продали, живемо на орендованій. Слава Богу, Слава на виправлення йде. Макс живе в друга, більше трьох місяців з ним не спілкуємось.