Мені зараз 63, чоловікові – 69. Ми вже люди, можна сказати, у віці, здавалося б, самі потребуємо доnомоги та догляду, але… Рік тому не стало моєї мами, а вона була молодша за тата, так що сама за ним доглядала, а тут її не стало, і тато залишився один. Я б хотіла, але самі розумієте, через мій вік не можу переїхати до батька, та й з ким же чоловіка тоді залишити…
Батько сам про себе піклуватися не може. Йому вже тоді було 84, та й мама його збалувала, тож сам він собі навіть готувати не міг. У будинок для людей похилого віку батька здавати я теж не хотіла, і тут мені на думку прийшла чудова ідея. У селі, де мешкав батько, було дуже мало вакансій. Багато хто там скаржився на нестачу робочих місць. Я здогадалася вирішити відразу кілька проблем за раз. Я знайшла жінку, яка жила близько до батьківської оселі і домовилася з нею nлатити їй щомісяця за догляд за моїм батьком.
Під словом догляд я мала на увазі приготування, прибирання, прання і всякі такі побутові справи. Я вже думала, мене за це похвалять, але і мої діти, і сусіди батька образилися на мене, почали називати мене по-різному. Сусіди з села кажуть, мовляв, мої батьки мені няню в дитинстві не наймали, а самі зі мною займалися, а я чужій людині батька довірила… Ой, не знаю… а як я могла вийти із ситуації, на їхню думку?!
