Юля була наймолодшою дочкою у сім’ї. Тому вона застала той період життя своїх батьків, коли вже давно пройшла всяка романтика, поваги між ними теж не було. Складалося таке враження, що батьки Юлі просто мешкають разом як сусіди. Але цьому передувала велика перебудова тата Юлі. Мама Юлі вирішила, що вона може змінити дорослу людину, підлаштувати її під себе після весілля, але це неможливо. Батько був із далеких країв, де завжди холодно та мороз.
Вони звикли постійно ходити в черевиках по дому. А мама, навпаки, вона була затятою чистюлею. Так сталося, що протилежності притягуються. Але саме через їхні відмінності часто починалися суперечки, які ні до чого доброго не приводили, ніхто не бажав йти на поступки. Мама постійно кричала на батька за те, що він своїми чоботями топче її чисті підлоги. -Підлога на те і створена, щоб її топтати! -А може і я, на твою думку, створена, щоб вічно за тобою прибирати!?
– уїдливо відповіла мама. Юля дивилася на батьків і розуміла, що сама заміж точно не скоро збереться. Вона так утомилася від вічних скандалів на рівному місці. Начебто батьки не могли прожити й дня без того, щоб не накричати один на одного. -Знову притягнув своє сміття з вулиці додому … Всякий мотлох, як бачиш, то відразу тягнеш. -Це не мотлох, це ще в будинку та господарстві знадобиться, – захищав батько свої речі та інструменти. -Мамо, а може ти просто перестанеш робити батькові постійні зауваження. Адже ви стільки років разом прожили, ти ж знаєш, що він не зміниться. -Нічого ти, Юлько, не розумієш, ось сиди та мовчи.
