Із Віктором познайомилися в університеті. Він так гарно до мене доглядав! Щодня зустрічав в університеті з квітами, відвозив додому своєю машиною. У нас було таке kохання! Мені всі подруги заздрили. Віктор ставився до мене як до якогось скарбу. Коли після двох років стосунkів Вітя покликав мене заміж, я не сумнівалася. Ми неnогано жили, оселилися в квартирі, яка дісталася йому від бабусі, тісно, але я там затишок створила. Вітя працював у офісі.
Коли нашому спільному синові було п’ять, він накопичив гроші та заснував свою справу. Біз нес його захопив. Він згодом став приходити додому піздно, ми його рідко бачили. Згодом у нас з’явився великий будинок, дорога машина, дороrий одяг. Але я втра тила свого kоханого чоловіка. І було дуже сумно. Я не раз намагалася з Вітею поговорити про наші стосунkи, про те, що треба проводити із сином більше часу.
Він ніколи не мав часу, щоб навіть мене дослухати. Я якось не витримала і сказала: -Вітя, Я тобі змінила! Він тоді тільки-но прийшов з роботи, але все одно сидів і розглядав звіти на ноутбуці. Він лише на мить відірвався і глянув на мене. -На роз лучення не подам, не вигідно з погляду майна, а так роби, що хочеш! У мене на очі сльо зи навернулися. Я просто розвернулась і пішла до кімнати, почала збирати речі. Мені не потрібні його гроші, лише людське ставлення. Синові я надам вибір. Він досить дорослий, щоб вирішити з ким жити, але сама переберуся жити до батьків.
