Моя мати благословила наш з хлопцем майбутній шлюб, але це її благословення нам довелося заробляти важким трудом, причому вона все одно залишалася незадоволена зятем, з надуманої причини. Я давно розуміла, що через мою маму, стосунkи з хлопцем у мене будуть дуже складні, адже, на її думку, я просто ідеал жіночої краси та розуму, якій підійде не кожна людина, точніше, лише представники синьої крові. Мій хлопець для мене самої був ідеалом.
Він звертав на мене багато уваги і дуже мене любив, мені цього було достатньо, але для моєї мами – ні. Коли я сказала, що хотіла б вийти заміж за мого хлопця, мама запросила його до нас додому на пару днів, щоб переконатися, що разом нам буде добре. Це було дуже принизливо, благо мій хлопець поставився до цього з гумором. Він поводився гідно, підтримував мене, у нього завжди було чудове почуття гумору – просто ідеальний чоловік для мене. Зрештою, мама дала свою згоду на весілля, але мені особисто вона сказала, що в наших від носинах не вистачає якоїсь іскри.
Я не зрозуміла, про що вона, і тоді вона сказала найдурнішу річ, яку я коли-небудь чула. Чи бачите, їй не сподобався те, що мій хлопець недостатньо ревнивий до мене. Вже після цих слів я остаточно перестала звертати увагу на мамині слова, просто відключала свій мозок, коли вона читала свої лекції, і не шkодую про це, адже хто знає, може саме ця моя здатність врятувала наш шлюб…
