Моя сусідка справжня мати-героїня. Я таких людей, як вона взагалі не зустрічала. У Каті був син Петя. Тільки от хлопчик у неї ріс із якоюсь хво робою в ногах, Петя не міг сам ходити. Катя мучилася з ним на колясці з самого дитинства. Зараз Петі 24 роки, він працює програмістом, лише з дому. Сам виїжджати надвір він без мами не може. Боїться, що один не впорається з керуванням коляски, адже в нього іноді ще рука затікає настільки, що ворушити неможливо. Коли чоловік Каті дізнався, що у них народиться хвора дитина, то кинув Катю.
Вона піднімала сина сама, одна працювала, щоб куnувати дороrі ліkи для Петі, старалася заради сина. Але нещодавно Катя дізналася, що дуже хво ра . Її вилікувати просто неможливо. Вона не хотіла говорити про це синові, боялася, що він нер вуватиме, а з його хво робою це небезпечно. Катя боя лася ще й за життя без матері. Гаразд ще квартира записала на Петю, він працює і одержує якісь гроші. Але треба було навчити його самостійності. Катя стала спеціально посилати Петю одного до магазину: -Я хочу варення зробити, а цукор закінчився.
Петю, куnи у магазині. Коли Каті стало зовсім недобре, вона захотіла свої останні дні провести разом із сином у санаторії. Так співпало, що саме там Петя познайомився із однією дівчиною. Катя навіть уявити не могла, що в її сина може розпочатись особисте життя. Не кожен візьме собі за чоловіка неповноцінну людину. Але Петя не помилився у своєму виборі, дівчина була просто чудова. Через місяць після весілля Каті не стало. Вона пішла спокійна, бо знала, що тепер у Петі все гаразд.
