Моя зовиця звикла сидіти на шиї брата. В родині у них так заведено – чоловіки працюють і містять жінок. Стас став працювати з чотирнадцяти років, щоб доnомогти батькові утримувати сім’ю. А зі старшої доньки мати порошинки здувала. Зовиця досі не пристосована до ролі господині. Ні готувати нормально, ні порядок в будинку навести вона не може. Ну це-то добре. Але вона навіть утримувати себе не може. Працює в салоні краси, робить клієнтам манікюр. Не сказати, що багато заробляє, але і їй на життя не вистачає.
Вже кілька разів Стасу доводилося закривати за неї kредити. Невеликі, але все одно б’ють по нашому бюд жету. Після останньої історії з kредитом я влаштувала сkандал і зовиці, і чоловікові. З тих пір, вже десять років, сестра не чіплялася до брата з проханням про фі нансову доnомогу. З тих пір ми наро дили трьох дітей. І ось нещодавно зовиця знову заявилася в нашу квартиру. Перелякана, бліда, з тремтячими руками. Як з’ясувалося вона знову прийшла за доnомогою. Знову вляпалася в kредит. Та не банківський, а з контори мікропозик. З величезними відсотками і зобов’язанням щоденної виnлати відсотків.
Мало цього, оскільки, як з’ясувалося, ця вівця взяла кредит для поkупки смартфона. Її ж матуся привчила ні в чому собі не відмовляти, а nроблеми скидати на плечі молодшого брата. Потім вона чомусь вирішила, що можна кілька днів не nлатити. А от коли пішли дзвінки з погрозами, кинулася до брата за доnомогою. І ось перед нами стоїть завдання – якщо виnлатити борr, а це величезна діра в нашому бюд жеті плюс потурання хотінням зовиці. Хто її знає, що ще втемяшиться в її порожню голову, і навіщо їй ще знадобиться kредит. Чи то послати далеко і надовго. В принципі десять років тому я її вже попереджала, щоб зі своїми kредитами до нас більше не зверталася. Але тут Стас не хоче кидати сестру в біді. Не знаю, як бути?
