У мене є кішка Маруся. Вона улюблениця нашої сім’ї. Я сама якось принесла кошеня додому. Бідний малюк залишився зовсім один, стояв біля нашого під’їзду і жалібно нявчав. Я просто не змогла пройти повз. Батьки спочатку були nроти тварини в будинку, але зеленоока Маруся навіть розтопила іх серця. Їй було рік, коли вона загубилася. Я тоді в університеті була. Мама залишила двері відчиненими, коли заносила покуnки додому, і кішка вибігла з квартири. Хто-то і двері під’їзду залишив відкритою, Маруся вибіrла у двір. Я після цього дуже переживала.
Кілька днів поспіль її шукала по району, навіть друзів до цієї справи підключила, але нічого не дало результату. Тоді, зневірившись, я написала пост в соціальних мережах, де просила відгукнутися, якщо люди зустрінуть мою кішку, так само там я давала фотографії. Через три дні під моїм постом з’явився коментар з фотографією. Молодий хлопець писав: “Зловив вашу кішку в полон, обміняю тільки в обмін на ваше сердечко”. І фотографія Марусі у смугастій сорочці ув’язненого. Поняття не маю, де він відкопав її, але я сміялася до сліз.
Було і смішно, і радісно, що вона знайшлася. На наступний день я поїхала до хлопця, щоб повернути свою втікачку. Роман тепло посміхнувся мені при зустрічі, запросив на чай. -Сильно переживали за цією засранкою? – запитав хлопець. -Навіть не уявляєте скільки слі з виnлакала! А вона тут у вас добре влаштувалася. -Так, я ввечері повертався додому, а вона стрибнула мені на руки з дерева і спускатися відмовлялася, сама знайшла спасителя. Варто сказати, що Маруся не тільки спасителя знайшла, але і майбутнього чоловіка мені. Обмін відбувся дуже справедливо, Рома повернув мені кішку, а я йому серце. Одружені вже три роки. Дітей поки немає, спільно виховуємо Марусю.
