На даний момент я дуже сильно скривджена на матір і більше не збираюся з нею спілкуватися, поки вона не вибачиться перед моєю дитиною за свою поведінку. Вся справа в тому, що у мене дві дитини і одна з них не моя kровна дитина. Анна була моєю найближчою подругою, все моє життя. Ми почали спілкуватися в 4 роки, і вже до 15 були не розлий вода. Можна сказати, ми були сестрами, дехто так і думав, адже весь вільний час ми проводили разом, займаючись різним.
Разом ми ходили до дитячого садка, вперше пішли до першого класу, і навіть в універі були в одній групі. Ось тільки нашій дружбі судилося обірватися найгіршим із можливих способів. Це сталося, коли я та батьки Анни тільки довідалися про її ваrітність. Дізналися ми всі в останній момент, коли вона вже була на 9-му місяці. От тільки нам не було відомо, хто ж батько, і ми так і не впізнали, адже ще зовсім молоде тіло Ганни не було готове до важких nологів, і її не стало в nологовому кріслі.
Її малу хотіли було відправити до дитбудинку, але я вдочерила її і назвала на честь її мами, яка так і залишилася моєю найкращою подругою всього життя. І ось недавно, коли я разом з моїми дітьми гостювала у моєї мами, малесенька Анна хотіла просто взяти цукерку у мого сина, який навіть був не проти дати сестрі цукерку, ось тільки моя мама в останній момент вихопила цукерку, і віддала назад моєму синові, сердито подивившись на Ганну. Цей вчинок я і вважала за неприйнятний, і просто віддала всі цукерки Ганні, взяла дітей і сказала чоловікові відвезти нас назад додому. З цієї миті я образилася на маму, а вона на мене. Ми обидві чекаємо на вибачення один від одного.
