Віка, будучи дівчинкою, яка виросла в дуже суворій і релігійній родині, де не просто не дозволяли надягати спідницю вище коліна, навіть не дозволяли штани вдягати, мовляв, це одяг хлопчиків, a дівчатка повинні носити тільки довгі спідниці, вирішила, що своїй дитині, вона надасть абсолютну свободу дій, щоб він ріс творчою особистістю, мав баrато друзів різних поглядів, а там дивись і в мистецтві людиною стане відомою, от вона і не підозрювала, що творча натура і в строгій родині себе проявить.
З самого дитинства син Віки ріс нестерпним для сусідів хуліганом, був невихованим і взагалі, поводився жа хливо по відношенню і до однолітків, і до дорослих. Директриса постійно кликала Віку в школу, щоб відчитати сина перед мамою, але навіть після всього цього, почувши баrато неприємного про свого сина, Віка не наважувалася на те, щоб вставати на його шлях, а давала лише більше свободи, сподіваючись, що він зрозуміє, як нею користуватися. Ну, а що в підсумку?
Вам може здатися, що він виріс бандитом, алkоголіком, або кимось гірше, однак… Минуло багато років, у сина Віки є любляча дружина, троє дітей, а він сам володіє звукозаписною компанією, і живе на всю котушку. Є цінителем високої культури, відмінним чоловіком і ідеальним батьком. За те, що у нього є і за те, ким він став, він дякує свою маму, яка в його юному віці дала звірку, що сидить всередині, повну свободу.
