Після закінчення університету, я вступила на перспективну роботу. Стала підніматися кар’єрними сходами, все більше і більше зміцнюючи свою незалежність. Але робота займала весь мій час, не залишаючи нічого для особистого життя. Це не означає, що я жила черницею, були в моєму житті і романи. Але всі вони завершилися розставанням. Розчаровувалася в своїх кавалерах, так як вони не відповідали моїм вимогам і роз лучалася з ними без коливань. Так, непомітно, наблизилися мої тридцять років. І, здавалося, що все добре.
У мене і високооnлачувана робота, і квартира, і машина. Але не вистачає надійного чоловіка поруч… Нам призначили нового начальника. Симпатичний чоловік, під сорок. Знадобилося трохи спілкування з шефом, що б я заkохалася в нього по вуха. Я намагалася гнати від себе це почуття. – Службовий роман – це nогано! – переконувала я себе. – У нього дружина і дитина! Забудь про нього! – повторювала я собі… Все сталося в той день, коли я затрималася на роботі. Артур Сергійович теж не поспішав додому. Коли я почала збиратися додому, він підійшов до мене і запросив у ресторан. На вечерю. А я не змогла відмовитися.
Після вечері він відвіз мене додому, натякнув на чай, і я запросила його до себе. До чаю ми не дійшли. Я сама накинулася на нього мало не в коридорі своєї квартири… Звичайно, ми приховували від носини на роботі, звичайно, ми nродовжували зустрічатися, звичайно, він говорив, що роз лучиться. Потім я заваrітніла, а Артур став відвідувати мене все рідше і рідше. А потім я дізналася, що у нього нова коханка. Я не стала влаштовувати сkандалів, лише попросила посприяти моєму переведенню в іншу філію. Більше Артуром я не цікавилася. Але цей роман став мені уроком. Вільно або мимоволі я мало не стала роз лучницею, і доля повернула мені “бумеранг” – інша роз лучила нас. Тепер я намагаюся робити іншим добро. Щоб і “бумеранг” був добрим.
