Сестра поїхала за кордон і залишила свою дочку зі мною. Спочатку Олена говорила, що це лише на два місяці, їй запропонували тимчасову роботу. Чесно кажучи, знаючи про безвідповідальність своєї сестри, я зовсім не горіла бажанням вnлутуватися в цю авантюру. Але потім подумала: “Лена ж не чужа людина, вона мене точно не обдурить. Чого я відразу думаю про погане?” Вона моя рідна, єдина сестра. Рідних людей треба підтримувати. Олені і так довелося нелегко, її покинув хлопець, і вона тепер зовсім одна з дитиною справляється. Тож я й погодилася.
Олена щиро мені дякувала, обіцяла надсилати великі суми грошей. Відбулася важка розмова з чоловіком, Сергій був категорично проти того, щоб донька Олени у нас жила. -У нас і так маленька квартира, а ти сюди ще хочеш пустити чужу дитину! -Сергію, чому чужу? Вона моя рідна племінниця. Рідних людей у біді не кидають. Якби в таку ситуацію потрапив твій брат, невже б ти йому відмовив у такій маленькій допомозі? Усього два місяці. До того ж не за наш рахунок, Олена надсилатиме гроші. Коротше кажучи, чоловіка мені вдалося вмовити. Син наш поставився до новини неrативно, йому не подобалося, що доведеться поступитися частиною кімнати двоюрідній сестрі.
Довелося підкуnити його новою машинкою, щоб він припинив свої істерики. Так Мілана з’явилася у нашому будинку. Дівчинка вона дуже тиха, со ром’язлива, мила та вихована була. Дивно, що у Олени могла така дочка вирости. Спочатку Лена справно надсилала гроші, але через місяць зникла. Чоловік почав кричати, що сестра кинула свою дочку на нас. Від подруг Лени до мене дійшли новини, що вона там якогось хлопця знайшла, а дочка їй не потрібна. Ситуація в моїй сім’ї розпалювалася з кожним днем. Чоловік поставив ультиматум: або я, або Мілана. І знаєте, я вибрала дівчинку і ніколи не пошkодувала. Саме вона стала тією, хто дбав про мене на старості.
