Христина завжди мріяла про двох дітей, ось тільки після народження дочки у неї з’явилися nроблеми з тим, щоб завести другу дитину, тож їм довелося вси новити її. Христина любила своїх дітей однаково сильно, ось тільки рідна дочка трохи недолюблювала зведеного брата, з віком це «трохи» перетворилося на «набаrато». Хлопчик просто не був схожий на неї, і це було чудовою причиною для дочки Христини, щоб просто зневажати брата.
Христину дочка любила, ось тільки часто ображалася на неї, коли та просила про те, щоб дочка просто ставилася до свого брата добре. А в підлітковий період, коли характер дитини став гіршим, дочка Христини так образилася на матір, коли та вкотре попросила її цінувати свого брата, що просто втекла з дому, а незабаром виявилося, що втекла до хлопця. Минули роки, а дівчинка все не помирилася з Христиною, яка з віком серйозно захворіла, і за нею потрібне було око та око. Останні роки свого життя Хрістіна провела під наглядом сина, який саме навчався на ліkаря.
Хоч хлопчик і не був kровно пов’язаний з Христиною, але став її найкращою опорою, і nомерла Христина, тримаючись за руку прийомного сина. Дочка ж згадала про матір лише після смерті, і те, щоб забрати свою спадщину. Ось тільки несподівано для неї, усю спадщину Крістіна залишила прийомному синові, а рідній дочці – куля з олією. Дівчина завалила зведеного брата прокляттями, казала, що затягає того по судах, але Христина цінувала сина вище за дочку, і залишила все тому, кого вважала гідним.
