У нашому будинку жили в основному літні люди. А я була молодою і дуже життєрадісною. Мої сусіди прийняли мене дуже добре. Старі сусідки постійно вчили мене життя. Якщо чесно, мені подобалося базікати з ними. Одна з них дуже любила говорити на тему освіти. Вона відзначала: “Коли будеш іспити здавати – виглядай впевненою. Це доnомагає, адже, приємніше слухати студента, який знає, розуміє, про що говорить”. Інша дбала про мене, радила одягатися тепліше. Одним словом, всі бабусі і люди похилого віку були дуже розуміючими.
Вони ніколи не лізли в мої справи, зайві питання не задавали, давали поради тільки тоді, коли я в них реально потребувала. Так я і подружилася з ними. Мені пощастило з сусідами. Потім в моєму житті з’явився чоловік. Я з ним познайомилася в супермаркеті. Він став nроводжати мене до будинку. Одного разу моя літня сусідка сказала, що він nогана людина, мовляв, погляд не подобається їй. Її старі подружки кивали на знак схвалення. Але я ігнорувала її слова, nродовжувала зустрічатися. Але в підсумку, мої дорогі бабусі виявилися праві.
Він ніколи не запрошував мене до себе, у вихідні дні був постійно зайнятий. Виявилося, що він одружений, у нього двоє дітей. Я більше не хотіла бачити його. Попросила більше не приходити. Він говорив, що любить мене, але я йому відмовила : ніколи не буду зустрічатися з одруженими чоловіками. Ми роз лучилися. Але як мої старі сусідки здогадалися, що він не той, за кого себе видає? Дуже просто. Справа в тому, що він приходив тільки по буднях, а у вихідні – не з’являвся. Ось тоді і вони переконалися, що він обманщик. Коли я запитала – ” Чому прямо не сказали?”. Вони відповіли: “казали, тільки ти не вірила”. Ось які у мене добрі і мудрі сусідки-бабусі.
