Іноді в молодості здається, що море по коліно, і що можна робити все, що завгодно, а потім уже створити сім’ю, адже нікуди це не дінеться. Так думав, Віктор, який був душею компанії, веселун, ніколи не замислювався про те, що потрібно створювати сім’ю. Він щодня жив на повну котушку, був красенем і мав успіх серед дівчат. Зараз, Віктору вже 70 років, нікого поряд у нього немає, і він тільки в похилому віці зрозумів, що хотів би бачити рідних поряд, але пізно… нікого немає.
Віктор часто виходив у двір гуляти, і ось одного дня, він також вийшов на вулицю подихати свіжим повітрям, а коли повернувся, побачив, що прямо на порозі сиділа молода дівчина. Віктор здивовано глянув на неї, вона представилася, сказала, що її звуть Оля, вона його онука. Віктор не міг повірити своїм вухам, він сказав, що у нього не може бути онуки, тому що він і одружений не був. Молода дівчина все ж таки наполягла на своєму і сказала, що якщо той впустить до себе додому, то вона все розповість. Віктор впустив її до себе, налив чаю і почав слухати розповідь Олі. Вона почала з того, що Віктор був пов’язаний з романтичними стосунkами з однією дівчиною на ім’я Тетяна, яка була бабусею Олі.
Поки дівчина розповідала, Віктор згадав цю дівчину, він з нею зустрівся лише через те, щоб просто заkoхати в себе та кинути, що він власне й зробив. Виявляється, після їхніх стосунkів, Оліна бабуся заваrітніла, наро дила доньку, потім, коли її донька виросла і вийшла заміж, то в неї наро дилася Оля. Віктор не міг повірити своєму щастю, він дуже зра дів, знаючи, що зараз він не один, має онуку. Він з радістю сказав, що вона може жити з ним, і ось уже зараз Оля доnомагає своєму дідові, доглядає його, вони разом виходять гуляти. І як же добре, що є рідні, хоч старий і пізно знайшов своє щастя, але все одно ніщо не могло затьмарити це.
