Через два роки сімейного життя мій зять і моя дочка роз лучилися. Зять Женя відразу одружився з іншою жінкою. А моя дочка поїхала у відрядження по роботі. Від шлюбу у них залишилася дочка Вікторія. Після роз лучення вона відразу стала жити з батьком і його новою сім’єю. Віка часто гостювала у мене. У нас з нею були прекрасні стосунkи, і ми любили разом проводити час. Але останнім часом вона стала надто сором’язливою. Внучка мені зізналася, що її батько став суворіше до неї ставитися.
Кожен раз, коли вона щось робила не так, він погрожував, що відмовиться від неї. Це дуже лякало дівчинку. Адже крім батька і мене у неї нікого не було поруч. Коли Віка мені все розповіла, я спробувала поговорити з зятем. Але він тільки закотив сварку. Говорив, щоб я не вчила його як виховувати дочку. Він сам прекрасно все знає. Твердив, що Віка абсолютно його не слухається і поводиться огидно. Час минав, а Віка виглядала все переляканіше. Практично нічого не розповідала і весь час мовчала. Її батько nродовжував говорити, що зовсім скоро вона опиниться в прийомній сім’ї.
Коли я спробувала поговорити з Женею вдруге, то сама почала отримувати погрози на свою адресу. Коли дружина зятя наро дила, Женя взагалі перестав звертати увагу на дочку. Начебто її не було-і вона не була частиною їхньої сім’ї. Кожен раз при вигляді внучки у мене стискається серце. Не можна так виховувати дитину. Вона багато чого не розуміє. Потрібно спочатку пояснити їй в чому вона була неправа. А не погрожувати відразу прийомною сім’єю. Якщо так триватиме, то я подам до су ду на зятя. Не можна так жа хливо поводитися з власною дочкою.
