Нещодавно я від знайомих дізналася про свого колишнього однокласника. Таке дізналася, що волосся дибки встали. Зараз розповім. У школі цей однокласник нікому не подобався, ось знаєте, не симпатичний він був, без почуття гумору, загалом нікчемний, сидів в кінці класу і мовчав, його не чути і не видно було. І краще б я про нього і зараз не чула. Виявилося, ми самі нещодавно про це дізналися, у нього як рік тому бабуся з життя пішла, залишила вона онукові своєму квартиру, велику таку, світлу. Цей однокласник, довго не думав, що він буде робити з таким спадком, вирішив здавати квартиру ліжницям.
Ні, це не коли ліжко-місце здаєш; це коли жінка за нічліг розплачується натурою. А що, йому сподобалося, він увійшов у смак, три жінки змінив за рік, чим краще здатності «ліжниці», тим на довше вона залишається у нього. Тепер він шукає дівчат по молодше, в пості навіть написав вимоги «здається квартира студенткам-ліжницям», параметри фігури ще вказав, страшна людина він, звичайно.
Ніколи б не подумала про нього таке, мерзенний тип, виявився, в житті не зміг знайти собі другу половину, користується жінками, у яких фі нансові труднощі; дівчата, просто, опинилися на дні, в критичній ситуації, і виживають, як можуть, а він на цьому наживається. Після всього того, що я почула, звичайно, розповіла про це нашим однокласникам; хтось посміявся над ним, не очікували від нього такого, а хтось, як і я, кинув його в чорний список. Да уж, от якщо я його побачу, я цьому кнуру в обличчя плюну, він ніколи не міг і двох слів зв’язати, щоб відповісти комусь, думали сором’язливий, а він просто лицемір. Що б ви зробили, якби у вас такий однокласник виявився? Все-таки пішлив nоліцію… а якби ваша знайома жила так у нього, ви б її витягли з цієї злощасної квартири; або ж це справа кожного?
