У нас з дружиною склалися протилежні погляди щодо майбутнього нашого сина; дружина вважає, що син ще маленький хлопчик і за ним потрібно доглядати, а я ось вважаю, що він повинен вже знайти собі роботу. Син закінчив університет кілька місяців тому, інші в його віці вже працюють, і паралельно вчаться, але його нічого не цікавить, він живе тільки в світі комп’ютерних ігор.
Дружина постійно його балує, каже, що після стресу від навчання йому потрібно відновити свої сили, і тільки після цього зайнятися пошуками роботи. Коли я хочу поговорити з сином щодо його способу життя, то дружина постійно заважає мені, заявляє, що ще не час, не потрібно тиснути на сина. Іван тільки й робить, що сидить вдома за комп’ютером, він не виходить навіть на вулицю, щоб зустрітися зі своїми друзями, у нього немає захоплень і хобі, і я хвилю юся за нього. Моя дружина впевнена, що я думаю тільки про rроші, раз прошу його знайти роботу.
Я вважаю, що людина поки молода повинна вчитися, розвиватися, пробивати собі дороrу і будувати кар’єру, щоб потім змогла самостійно забезпечити себе і свою сім’ю. Мій син не розуміє всього цього, думає, що роботу він ще встигне знайти, встигне своє відпрацювати, але я так не вважаю. Мені набридло це все; я вирішив з ним поговорити, але коли сказав, що нам належить серйозна розмова, то він навіть не подивився в мою сторону, сидів в навушниках. Я вимкнув комп’ютер, сказав, що даю йому рівно місяць, щоб він знайшов собі роботу, в іншому виnадку, мені доведеться вигнати його з дому. Цікаво, що після цього він пішов на співбесіду; і я сподіваюся, що його візьмуть.
