Я у шлюбі вже чотири роки. Ми познайомилися у маршрутці. Він здався мені дуже освіченою, цікавою людиною, на вигляд – симпатичний і привабливий. Я одразу заkохалася в нього. Ми почали зустрічатись. Я дякую Богу, що живу в такий час, коли співжиття до шлюбу вважається нормальним. Моєму чоловікові на той час було 26 років. Але, виявляється, він у свої 26 років не вмів навіть поміняти просту лампочку, не знав, де в будинку знаходяться лічильники, не здогадувався про їхнє призначення, не користувався праскою, ніколи не тримав у руках пилосос. На мені лежала відповідальність за прибирання, покупки, приготування їжі, оплату комунальних послуг, наприклад – виклик водопровідника тощо. д. Я гадки не мала, що робити.
А чоловік дивився на мене безневинним поглядом і знизував плечима. Мені довелося поступово навчити його тому, що нормальні діти можуть робити з дванадцяти років: ходити за хлібом, мити посуд, пилососити, ставити чайник. З моєю доnомогою він відкрив для себе новий світ, про який не мав жодного уявлення. Подруги вмовляли залишити його. Я його не покинула, бо люблю його, з іншого боку – він не заперечує. Спочатку було важко, у нього були перепади настрою. Тепер він став життєздатним, що вміє забезпечити себе.
Спочатку він годинами сидів голодним, коли я була на роботі. Тепер ми щасливі, я пишаюся своїм чоловіком. Коли я познайомилася з його мамою, стало ясно. Виявилося, що, згідно з уявленнями цієї жінки, чоловік повинен заробляти rроші, а все інше має робити жінка. Наприклад, чоловік не повинен мити посуд, доnомагати дружині у господарстві. Коли моя свекруха прийшла до нас у гості і побачила, що її син стоїть біля плити, потім миє сковорідку – мало не зомліла від побаченого. Тепер свекруха намагається так само виховувати свого онука, кажучи йому, що він не повинен нічого робити, не повинен прибирати за собою, не доnомагати мамі і т.д. Моєму синові дуже подобається позиція бабусі. Якщо свекруха й надалі поводитиметься так, то більше не побачить онука. До речі, чоловік підтримує мене.
